17 червня відзначається міжнародною спільнотою як Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами.
Цього року він проходить під гаслом: «Землі належать майбутньому! Дозволь клімату підтвердити це!».
Деградація земель та опустелювання вже давно набули глобального виміру та є одними з найбільших викликів для сталого розвитку людства, спричиняючи серйозні проблеми як екологічного, так і соціально-економічного характеру, включаючи голод та вимушену міграцію населення.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 19.12.2007 № 62/195 було проголошено Декаду ООН щодо пустель та опустелювання (2010 – 2020 роки).
За даними міжнародних організацій та експертів за період з 1981 по 2003 роки було деградовано 24% ґрунтів планети.
Щорічно людство втрачає 12 мільйонів гектарів земель та 75 мільярдів тон родючих ґрунтів.
На землях, які втрачаються щорічно, можна було б отримувати 20 млн. тон зерна.
Кожну хвилину в світі від голоду вмирає 16 людей, з яких 12 дітей.
Біля 40% населення земної кулі страждає від нестачі води.
До 2030 року потреби у продовольстві, енергії та воді збільшаться щонайменше на 50%, 45% та 30% відповідно.
На необхідності нагальних заходів для збереження земель та підвищення родючості ґрунтів в умовах стрімкого росту чисельності населення планети наголосив у своєму посланні з нагоди 17 червня Генеральний секретар ООН п. Бан Гі Мун.
Землі України також зазнають суттєвого впливу деградаційних процесів, серед яких найбільш масштабними є ерозія (близько 57,5% земель країни), забруднення (біля 20% земель країни), підтоплення територій (близько 12% земель країни).
Щорічно фіксується біля 23 тис. одиниць зсувів.
Внаслідок абразії руйнується до 60% узбережжя Азовського і Чорного морів, протяжність якого, з урахуванням берегової лінії лиманів, становить 2870 км.
Кількість підземних і поверхневих карстопроявів складає близько 27 тисяч.
Не дивлячись на наявність більш ніж 63 тисяч річок (з них 9 – великі, 81 – середня, а решта – малі), Україна належить до вододефіцитних країн.
З метою забезпечення населення та галузей економіки необхідною кількістю води в Україні збудовано 1122 водосховищ загальним об’ємом понад 56 млрд. куб. м та близько 40 тис. ставків, 7 великих каналів довжиною 1021 км та 10 водоводів великого діаметра, якими вода надходить у маловодні регіони України.
Разом з тим, ситуація продовжує загострюватися, серед іншого через зміни клімату. Зокрема, для більшості регіонів України (крім західних областей) 2007 та 2010 рр. були найтеплішими за всю історію регулярних метеорологічних спостережень (80−150 років).
Як зазначила у своєму посланні з нагоди 17 червня Виконавчий секретар Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням п. Монік Барбю, зміни клімату підштовхують наші екосистеми до межі руйнування, а за неспроможність боротися з деградацією земель ми розплачуємося своєю безпекою.
Конвенцію ООН про боротьбу з опустелюванням (далі – КБО) було прийнято 17 червня 1994 року в м. Париж, Франція, для консолідації світових зусиль у подоланні проблем деградації земель, а 26 грудня 1996 року вона набула чинності.
КБО є однією з найбільших міжнародних угод природоохоронного спрямування поряд з Конвенцією ООН про біологічне різноманіття та Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату. Разом вони складають три так звані Ріо – Конвенції, що були узгоджені під час Всесвітнього саміту зі сталого розвитку, який проходив у 1992 році в місті Ріо-де-Жанейро, Бразилія.
В рамках КБО, опустелювання розглядається не як процес утворення пустель, а як будь-яка деградація земель під впливом природних чи антропогенних чинників.
Саме тому, сторонами Конвенції на сьогодні є 193 країни світу, у тому числі і ті, на території яких природні пустелі взагалі відсутні.
Україна приєдналася до КБО згідно із Законом від 4 липня 2002 року №61-IV, отримавши додаткову можливість для використання світового досвіду і міжнародних ресурсів у відповідній сфері та взявши на себе зобов’язання щодо впровадження цієї Конвенції.
Нагальність проблем деградації земель та опустелювання, а також рольКБО, як ключової міжнародної угоди, спрямованої на їх подолання, і зобов’язання щодо впровадження цієї Конвенції були ще раз підтверджені главами держав та представниками найвищого рівня під час Всесвітнього саміту зі сталого розвитку «Ріо+20», який проходив у 2012 році, та знайшли відображення у підсумковому документі цього саміту «Майбутнє, до якого ми прагнемо».
Одним з основних зобов’язань уражених країн – Сторін КБО є розроблення національних програм дій, що мають відповідати 10-ти річній Стратегії впровадження цієї Конвенції на 2008 -2018 роки.
Згаданою Стратегією визначено чотири стратегічні цілі:
1) покращити умови життя населення уражених територій;
2) покращити стан уражених екосистем;
3) генерувати глобальні вигоди через ефективне впровадження КБО;
4) мобілізувати ресурси в підтримку впровадження КБО шляхом налагодження ефективного партнерства між національними та міжнародними суб’єктами.
У 2011 році Урядом було схвалено Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України на 2011 – 2015 роки (розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 577-р).
Серед іншого, цим Планом передбачено розроблення Мінприроди, Мінагрополітики, Держземагентством, та іншими центральними органами виконавчої влади проекту Концепції боротьби з деградацією земель та опустелюванням та відповідного Національного плану дій.
На сьогодні, кількість землевласників та землекористувачів в Україні перевищує 25 млн. осіб.
Тому розв’язання проблем деградації земель та опустелювання можливе лише за умови поєднання зусиль органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, наукових установ та експертів, неурядових організацій з тими, хто безпосередньо господарює на землі.
