Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання спрощення порядку надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 18 березня 2015 р. № 137.

Постановою встановлено, що рішення державного реєстратора, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, отримані в електронній та паперовій формі за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, мають однакову юридичну силу.

Також внесені зміни до деяких постанов Кабінету Міністрів.

Набрання чинності з 1 квітня 2015 р., але не раніше набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)”. Вказаний закон, станом на 06.04.2015р., не набрав чинності.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 року № 191-VIII.

Закон має на меті дерегуляцію господарської діяльності, що дасть можливість Україні підвищити позицію у рейтингу Doing Business, а саме привести законодавство в окремих сферах у відповідність до законодавства ЄС, а саме – в агропромисловому комплексі (стимулювання раціонального використання сільськогосподарських земель та спрощення орендних відносин), при провадженні господарської діяльності з виробництва та обігу органічної сільськогосподарської продукції, а також при проведенні розвідувальних робіт та робіт з об’єктами трубопровідного транспорту, спорудження нафтових і газових свердловин.

Зокрема внесені такі зміни, що стосуються земельних відносин:

5. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):

1) у статті 22:

пункт “а” частини третьої доповнити словами “фермерського господарства”;

частину четверту виключити;

2) текст статті 33 викласти в такій редакції:

“1. Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок»;

3) у статті 93:

частину четверту викласти в такій редакції:

“4. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років”;

доповнити частиною десятою такого змісту:

“10. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарськогопризначеннядля ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років”;

4) пункт «в» статті 99 викласти в такій редакції:

«в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм)»;

5) у першому реченні абзацу першого частини восьмої статті 128 слова “організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт” замінити словами “суб’єктами господарювання, які є суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону”.

14. У Законі України “Про оренду землі” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 10, ст. 102 із наступними змінами):

1) у частині четвертій статті 9 слово “продаж” замінити словом “відчуження”;

2) статті 15 і 17 викласти в такій редакції:

“Стаття 15. Умови договору оренди землі

Істотними умовами договору оренди землі є:

об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об’єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності – земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування)”;

“Стаття 17. Передача об’єкта оренди

Об’єкт задоговором оренди землівважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом”;

3) частину третю статті 19 викласти в такій редакції:

“При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років”;

4) у статті 21:

частину першу доповнити словами “згідно здоговором оренди землі”;

у частині другій слово “форма” замінити словом “умови”;

5) статтю 22 викласти в такій редакції:

“ Стаття 22. Форма орендної плати

Орендна плата справляється у грошовій формі.

За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі”.

32. У Законі України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 18, ст. 141 із наступними змінами):

1) частину першу статті 9 викласти в такій редакції:

“1. Державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України.

У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт. Умови оплати праці державного реєстратора визначаються Кабінетом Міністрів України згідно із законодавством.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси”;

2) статтю 282 виключити;

3) статтю 29 викласти в такій редакції:

“Стаття 29. Плата за проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, внесення змін до записів Державного реєстру прав та надання інформації з Державного реєстру прав

1. За державну реєстрацію прав справляється адміністративних збір у такому розмірі:

1) за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно:

для фізичних осіб:

щодо розташованих на земельних ділянках об’єктів нерухомого майна площею до 100 квадратних метрів — 0,07 мінімальної заробітної плати;

щодо розташованих на земельних ділянках об’єктів нерухомого майна площею до 200 квадратних метрів — 0,1 мінімальної заробітної плати;

щодо розташованих на земельних ділянках об’єктів нерухомого майна площею більше 200 квадратних метрів — 0,2 мінімальної заробітної плати;

щодо земельних ділянок — 0,1 мінімальної заробітної плати;

для юридичних осіб:

щодо об’єктів нерухомого майна площею до 500 квадратних метрів — 0,3 мінімальної заробітної плати;

щодо об’єктів нерухомого майна площею понад 500 квадратних метрів — 0,6 мінімальної заробітної плати;

щодо об’єктів нерухомого майна площею понад 5000 квадратних метрів — 1,4 мінімальної заробітної плати;

2) за державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно, крім права оренди землі, — 25 відсотків розміру адміністративного збору за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно;

3) за державну реєстрацію обтяження права на нерухоме майно — 0,07 мінімальної заробітної плати;

4) за державну реєстрацію права оренди земельної ділянки — 0,06 мінімальної заробітної плати;

5) за внесення змін до записів Державного реєстру прав, у тому числі виправлення технічної помилки, допущеної з вини заявника, — 0,04 мінімальної заробітної плати.

Адміністративний збір справляється у відповідному розрахунку від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для проведення державної реєстрації прав.

2. Органи державної реєстрації прав та органи місцевого самоврядування звільняються від сплати адміністративного збору.

3. При проведенні державної реєстрації прав заявник, окрім адміністративного збору, сплачує за отримання витягу з Державного реєстру прав.

4. У разі відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень адміністративний збір не повертається, а плата за надання витягу з Державного реєстру прав підлягає поверненню.

У разі відкликання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень адміністративний збір та плата за надання витягу з Державного реєстру прав підлягають поверненню.

5. Розмір плати за надання інформації з Державного реєстру прав та порядок її використання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, суди, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи Служби безпеки України звільняються від плати за надання інформації з Державного реєстру прав у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом”.

Станом на 05.04.2015 не набрав чинності.

Роз’яснення міністерства юстиції України «Щодо застосування положень Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення».

Мін’юст надав деякі роз’яснення щодо застосування положень Закону, який набрав чинності 25 березня 2015.

Опубліковано 03.04.2015р.