Статтею 25 Закону України «Про запобігання корупції» встановлені обмеження для державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 25 вищезазначеного Закону, особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Що стосується поняття «викладацька діяльність», то тут необхідно зазначити, що у законодавстві його (поняття) не визначено.
Правозастосовча практика виходить з того, що в даному випадку може бути застосовано відповідні положення щодо педагогічної діяльності. Вказаний термін вживається у законодавстві про освіту. Зокрема, відповідно до Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”,“Про вищу освіту”, “Про наукову і науково-технічну діяльність” та “Про професійно-технічну освіту” зазначений термін охоплює діяльність викладацького складу відповідних навчальних закладів.
На думку Хавронюка М.І. (написав науково-практичний коментар до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції) викладацьку діяльність можна визначити як діяльність особи як викладача тієї чи іншої навчальної дисципліни в освітньому закладі, що полягає у читанні лекцій, проведенні семінарів, практичних та інших занять, гуртків, секцій тощо, веденні уроків. Особу, яка веде викладацьку і виховну роботу, іменують педагогом. Отже, викладацька діяльність – це та частина педагогічної діяльності, яка не охоплює виховну роботу.
Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. №963.
Переліком робіт, які не є сумісництвом (додається до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, що затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 28.06.93 №43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій») передбачено, що усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом. Зокрема пунктом 3 вищезазначеного Переліку зазначена педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більше як 240 годин на рік.
Останнім абзацом пункту 12 Переліку установлено, що виконання робіт, зазначених у пунктах 2-7, допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати.
Таким чином, стосовно здійснення викладацької діяльності іншими державними службовцями (посадовими особами місцевого самоврядування), не зазначеними вище, то вони можуть займатися викладацькою роботою в основний робочий час в обсязі не більше 240 годин на рік з погодинною оплатою праці, якщо дозвіл на таку роботу надав керівник відповідного органу.
Поняття «наукова діяльність», «творча діяльність» та «медична практика» визначені відповідно у Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Законі України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» та ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з медичної практики, що затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.02.2011 р. № 49.
Поняття «суддівська та інструкторська практика із спорту» в законодавстві не визначені і лише згадуються як форми спортивно-тренувальної діяльності (поряд із навчально-тренувальними заняттями, участю у змаганнях, навчально-тренувальними зборами, роботою в спортивно-оздоровчих таборах тощо) (п. 30 Положення про спеціалізований навчальний заклад спортивного профілю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1999 р. № 2061).
Відповідно до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» спортивні судді є фізичними особами, які пройшли спеціальну підготовку, отримали відповідну кваліфікаційну категорію та уповноважені забезпечувати дотримання правил спортивних змагань, положень (регламентів) про змагання, а також забезпечувати достовірність зафіксованих результатів.
Що стосується інструкторів зі спорту, то до кола їх обов’язків, як правило, відносять: методичне забезпечення та організацію навчально-тренувальної роботи, контроль за комплектуванням спортивних груп, змістом та результатами навчально-тренувальної роботи, роботу з підвищення кваліфікації тренерів-викладачів, проведення відкритих навчально-тренувальних занять; статистичний облік та аналіз результатів роботи спортивної школи, відділення, груп; контроль за проведенням навчально-тренувальних занять, виконанням навчальних програм з видів спорту, навчальних планів, складення і додержання розкладу занять (Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. № 993).
