Користуючись нагодою, пропонуємо вам розібратися, що ж саме варто вважати корупцією, якими є елементи корупції, чому антикорупційна інфраструктура в Україні сформована саме таким чином та якою є роль НАЗК у цій системі.

Для початку пропонуємо розібратися з ТОП-5 розповсюджених хибних думок про корупцію:

Корупція буває лише у державному секторі.

Корупція можлива у будь-якому секторі – у владі, бізнесі, медіа, неурядових організаціях. Наприклад, коли у бізнесі за закупівлю у конкретного виробника представники іншого підприємства просять “відкат” – це також варто вважати корупцією.

Корупція буває лише на найвищих рівнях.

Загалом існує два рівні корупції: (1) велика корупція – це зловживання високопосадовців, розкрадання бюджетних коштів; (2) побутова корупція – щоденна корупція між службовцями та громадянами. Тобто, навіть коли громадянин дає умовному лікареві навіть невелику суму грошей в обмін на швидше надання послуги – це теж є корупційною практикою.

Створення інфраструктури антикорупційних органів – це українське ноу-хау. Загалом така практика не застосовується у світі.

Створення органів із запобігання корупції передбачено Конвенцією ООН проти корупції, яку підписала та зобов’язана виконувати Україна. Антикорупційні органи функціонують у більш ніж 50 країнах світу, наприклад: Австрія, США, Польща, Румунія, Нова Зеландія, Малайзія, Південна Корея, Таїланд.

Антикорупційні органи в Україні – це величезні структури з тисячами працівників.

Постанова Уряду (https://bit.ly/2YTcChB) визначає, що максимальна чисельність працівників у НАЗК не може складати більше 408 осіб (зараз працює 274 особи). У

відповідно до Закону (https://bit.ly/2QDF4jc) можуть працювати не більше 700 осіб. Для порівняння, гранична чисельність працівників у центральному апараті Державної податкової служби (ДПС) – 1618 осіб, ще 28 252 осіб можуть працювати у територіальних органах ДПС.

За корупцію карають лише строком у в’язниці.

За корупцію та пов’язані з нею порушення може наставати кримінальна, адміністративна, дисциплінарна та/або цивільно-правова відповідальність. Тобто, держава може зобов’язати громадянина сплатити штраф або ж працівник може отримати догану від керівництва за порушення антикорупційного законодавства. Наприклад, якщо посадовець подав декларацію після необхідного строку – це теж порушення, пов’язане з корупцією, що передбачає адміністративну відповідальність у вигляді штрафу.

Дізнайтеся більше про елементи та види корупції, а також про систему антикорупційних органів в Україні в інфографіках .

Щоб дізнатися, чим займається кожен антикорупційний орган та міжнародні антикорупційні практики, переходьте за посиланням https://bit.ly/3bcqs3N.